УВАГА ! НЕБЕЗПЕЧНИЙ ШКІДНИК – САРАНА!
Останнім часом у медіа дедалі частіше з’являються повідомлення про сарану. Такі новини нерідко викликають занепокоєння, однак варто розуміти головне: не кожна сарана становить небезпеку.
Поодинокі комахи не є надзвичайною ситуацією. Саранові — природна складова екосистеми України, і лише за певних умов вони можуть становити серйозну загрозу для сільськогосподарських угідь.
В Україні поширені як поодинокі (нестадні), так і стадні види саранових. Більшість із них живе локально й не завдає істотної шкоди посівам, адже в природних умовах їхню чисельність стримують природні чинники та хижаки.
Загроза виникає лише тоді, коли через тривалу спеку, посуху та велику кількість занедбаних земель популяція комах різко зростає. Саме за таких умов вони переходять в агресивну стадну форму: змінюють забарвлення, поведінку та об’єднуються у величезні зграї. У цьому стані сарана мігрує на великі відстані й здатна вщент знищити сільськогосподарські культури.
Де саранові зустрічаються найчастіше. Основним ареалом поширення саранових в Україні є південні та південно-східні області. Завдяки теплому й посушливому клімату тут найчастіше формуються осередки підвищеної чисельності цих шкідників.
Найбільший ризик виникнення спостерігається у:
– Дніпропетровській області;
– Херсонській області;
– Запорізькій області;
– Одеській області;
– окремих районах Миколаївської області.
Водночас це не означає масового поширення шкідників по всій території України. Осередки зазвичай мають локальний характер, а ситуація перебуває під постійним контролем фахівців Держпродспоживслужби.
Які культури можуть постраждати. За масового розмноження саранові живляться зеленою масою рослин та можуть пошкоджувати:
– зернові культури;
– кукурудзу;
– соняшник;
– овочеві культури;
– баштанні;
– бобові;
– кормові трави.
Найбільшої шкоди вони завдають саме під час масового розвитку, коли великі скупчення комах здатні швидко знищувати рослинність на значних площах.
Чому важливий постійний моніторинг. Ефективний захист рослин починається не з боротьби, а з раннього виявлення осередків.
Для цього спеціалісти Держпродспоживслужби регулярно проводять фітосанітарний моніторинг, оцінюють ризики та прогнозують розвиток популяцій. У разі перевищення економічного порогу шкодочинності негайно вживаються заходи з їх локалізації та ліквідації.
Як боротися із збільшенням чисельності сарановими. Найкращий результат дає комплексний підхід, який поєднує профілактику та своєчасне реагування.
Основні заходи включають:
- регулярний моніторинг – сільськогосподарських угідь і неорних земель;
– обстеження перелогів, пасовищ та занедбаних територій, де саранові найчастіше відкладають яйця;
– своєчасний механічний обробіток земель;
– проведення захисних обробок інсектицидами, дозволеними до використання в Україні, відповідно до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів;
– обов’язкове інформування пасічників перед проведенням обробок;
– постійний контроль за ефективністю проведених заходів.
Якщо аграрії або громадяни виявили значне скупчення саранових або ознаки їх масового розвитку, необхідно невідкладно повідомити територіальний орган Держпродспоживслужби.
Оперативне реагування дозволяє локалізувати осередок на ранній стадії та не допустити його поширення на сільськогосподарські угіддя.
Коник чи сарана? У чому різниця і хто шкодить полям?
Коники (Tettigoniidae)
- Високі, довгі, з добре розвиненими стрибальними ногами
- Дуже довгі вусики, часто довші за тіло
- Більшість видів не становлять серйозної загрози сільському господарству
- Всеїдні або хижаки, можуть поїдати дрібних комах
- Звук «цвірчання» коники створюють зазвичай крилами
Можуть пошкоджувати овочі, ягоди, листя дерев, але масових уражень не спричиняють
Сарана (Acrididae)
- Тіло коротше, товстіше, вусики короткі
- Швидко стрибає і добре літає
- Активно розмножується в суху, спекотну погоду
- Може утворювати зграї до мільйонів особин, тоді й починається справжня катастрофа
Шкодочинність висока: знищують цілі посіви (зернові, соняшник, овочі, люцерну тощо).
Чи варто хвилюватись?
Коників боятись не варто. Навіть якщо їх багато, вони не утворюють зграї і не знищують поле повністю.
Сарану слід контролювати. Особливо степову, яка при сприятливих умовах формує небезпечні скупчення.
Визначити найпоширеніші види сарани можна за зовнішніми ознаками:
Прус (сарана) італійська (Calliptamus italicus). Довжина самців – 14,5 – 25 мм, самок – 23,5 – 41,1 мм, колір тіла варіює і може бути коричнево-бурим, сіро-коричневим, коричневим, бурим, жовто-бурим або білуватим; передньоспинка з вираженими боковими кілями; груди між передніми ногами з міцним тупим виростом на кінці; надкрила до вершини звужені, з рідким жилкуванням, зазвичай з численними чорнуватими плямами різного розміру; крила дещо коротші від надкрил, вузькі, з дуже рідким жилкуванням, в основі рожеві; задні стегна зсередини рожеві, з двома неповними темними перев’язями, іноді перев’язі майже відсутні; задні гомілки червоні або рожеві, іноді білуваті зі слабким рожевим відтінком; церки в профіль до вершини розширені; нижній зубчик церок самця слабкий, значно коротший від середнього й верхнього.
Сарана Марокканська (Dociostaurus maroccanus). Дoвжинa тiлa caмця 20-28 мм, caмиці – 28-38 мм. Очі відносно невеликі. Bycики pyдyвaтi, дoвшi зa гoлoвy з пepeдньocпинкoю. Передньоспинка зі світлим хрестоподібним рисунком та 2-3 поперечними борозенками. Haдкpилa дoвшi зa чepeвцe, дaлeкo зaxoдять зa гомілки зaднix нiг, мaйжe пpoзopi, з тeмними плямaми i жилкaми. Cтeгнa пepeднix нiг пoтовщeнi, пaлeвi; cтeгнa зaднix нiг пaлeвi, звepxy з тpьoмa чiткo пoмiтними чopними плямaми. Гoмiлки зaднix нiг чepвoнi, бiля ocнoви cipi з жoвтим кільцем.
Сарана (азіатська) перелітна (Locusta migratoria L.). Імаго розміром 29 – 59 мм, бурого або зеленуватого кольору, передньоспинка з гострим поздовжнім кілем посередині; надкрила довгі, з бурими плямами; задні крила прозорі зі слабким жовтувато зеленуватим відтінком в основній частині.
Яйце розміром 6 – 8 мм, довгасте, закруглене на кінцях. Личинка імагоподібна, має п’ять віків. З другого віку в личинки розвиваються зачатки крил, їхні розміри характерні для кожного віку. З кожним линянням збільшується число члеників вусиків (з 13 у першого віку до 26 в останнього).
Саранові — це не привід для паніки, а природне явище, яке потребує професійного контролю. Саме системний фітосанітарний моніторинг, своєчасне виявлення осередків та злагоджена взаємодія фахівців Держпродспоживслужби, органів місцевого самоврядування й землекористувачів дозволяють ефективно стримувати поширення шкідника та захищати врожай українських аграріїв.
