Микола Миколайович Цілевич
Микола Миколайович Цілевич
народився 3 квітня 1967 року в селі Березянка Ружинського району Житомирської області в багатодітній родині. Згодом родина переїхала до села Селезенівка, де промайнули його безтурботне дитинство, допитливі шкільні роки, мрійлива юність і становлення як особистості, чоловіка, батька.
Після закінчення у 1984 році дев’яти класів Селезенівської середньої школи Микола продовжив навчання у Сквирському професійно-технічному училищі № 9, здобувши спеціальність «Столяр будівельний».
У червні 1986 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив до квітня 1988 року у військовій частині № 54983.
Свою трудову діяльність Микола Миколайович розпочав на Сквирському цегельному заводі, згодом працював на Сквирській дослідній станції, а пізніше — у приватних підприємців. У вільний час полюбляв риболовлю, цінував спокій і родинне тепло.
Після початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Микола Цілевич був призваний першим відділом Білоцерківського РТЦК та СП до лав Збройних Сил України за загальною мобілізацією. Проходив службу у військовій частині А7298, обіймаючи посаду кулеметника стрілецького відділення військової частини А7042.
За мужність і відданість справі захисту держави нагороджений:
- відзнакою «За заслуги»;
- відзнакою 114 окремої бригади територіальної оборони «Захистимо свій дім. Захистимо Україну»;
- медалями «Ветеран війни», «За оборону рідної держави», «За службу Українському народові».
8 липня 2024 року обірвався зв’язок із Героєм, а згодом рідні отримали болюче повідомлення — «зниклий безвісти». Понад рік вони жили надією й очікуванням дива… Та, на жаль, дива не сталося — Микола Цілевич повернувся додому на щиті.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, він мужньо виконував свій військовий обов’язок і загинув 8 липня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області внаслідок поранення, несумісного з життям.
Смерть Героя пов’язана із захистом Батьківщини.
Микола Миколайович завжди знаходив час, щоб зателефонувати або написати своїм близьким. І на запитання: «Ти як? Все добре?» — відповідав коротко, але з надією:
«Сміливим посміхається фортуна».
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні.
